Актуально
28211 переглядів
 |
Вчора раніше звичного приперся до хати. Страшенно захотілося салату “Олів’є”, як комусь “десь, колись в якійсь країні” дуже вже захотілося Майдану. Нормальна справа. “Чи не так, мій любий друже?” (цитата не з пана Ющенка, а з пана Кіплінга).
Оскільки на кухні, закипала вода під картоплю та моркву, а нині нікого не було “рядом”, клацнув ящик, потрапив на УТ-1 (зранку під каву слухав новини “Ери”). Вже коли, нарізав квашені огірки, почув до болю рідний голос Президента. Згадав - сьогодні ж виступ з нагоди Майдану. Мушу Вам сказати, що готувати “Олів`є” старому холостяку не легша справа, аніж керувати майданною Україною. В цьому Віктора Андрійовича я розумію і цілком підтримую...
Спершу лівим вухом хапав відкориговані фрази трьох кореспондентів (ясний перець, що “бойових”, які “днювали й ночували” на Майдані). Зрештою, не в цьому справа. Підсвідомо впіймав себе на думці, невеселі справи у гаранта, якщо на таку важливу справу запрошені не найпотужніші телеканали.
А де героїчний 5-тий, де “Інтер” - лідер усіх рейтингів? Де десятки журналістів, які тоді йшли буквально на смерть, рятуючи революцію. Мабуть, місця не вистачило, як і для сотень тисяч українців, не запрошених до святкування до Маріїнінського палацу...
Ну, зрозуміло чому УТ-1, бо державний, зрозуміло, чому “плюси” та пінчуківці, але де ж рейтинговість виступу? До речі, коли вкинув картоплю, перемкнув на “плюси”, перший національний дивитися неможливо – сигнал наче з..., пробачте, Зімбабве. А ще попереду матч...
Коротше, формат підбору каналів вразив неприємно. Словом, пробачте за кухонний сленг, прес - склад у Ющенка змінюється, а контент, як за Кучми: картопля, горошок, сяка-така морква, любительська ковбаска, і трохи майонезу. Зрештою, чому лише за Кучми? І за Брежнєва такий склад салату був, і за Андропова, і за Черненка докупи з Горбачовим, і навіть за героя Біловезької Пущі - пана Кравчука. Як кажуть сусіди, “грустно”...
Не маю, наміру передавати зміст “державного, політично-змістовного і соціально направленого виступу Віктора Андрійовича”. Хто не чув, а готувався, як і я до матчу Ліги чемпіонів “Стяуа” – “Динамо”, зайдіть на сайт УНІАНУ, який, мабуть, найпершим дав розшифровку телетексту гаранта. Але попереджаю, лише за умови міцних нервів і майданної витримки, бо навіть я, який там бував лише кілька разів, бачу дратівливі несумісності виступу.
Та, Бог з ними, головне, що Президент чітко і зрозуміло пояснив, відповідаючи на толерантно-несміливі запитання моїх колег, що він зробив все можливе, аби врятувати геройську команду Майдану, але... якби не Мороз....
Справді, історія повторюється. Колись один німецький генерал пояснював провал німців в СРСР жорстоким російським генералом : “морозом”. Тепер все по новій, тільки не німців розтрощив Олександр Мороз, а вже помаранчеву коаліцію. Ось Вам і Сан Санич, ось Вам “диверсант”! Нема на нього товариша Берії. А от Президентові я не вірю, бо точно знаю, що це, як кажуть, ”не совсем так”. Хоч робіть з мене салат “Олів’є”... Правда, апетиту не гарантую.
Пам`ятаю, як кілька років тому я залицявся на Подолі до однієї чарівної єврейської розумниці, сиділи, пили каву. Аж гульк - тітонька в двері. Те - се. Ну, і “ как всегда”, КТО ТЫ? Кажу: українець, щирий, бандерівець, можу й паспорт показати. А вона так хитро, засміялася, і наче проспівала “сразу видно по лицу, кто кушает мацу”. Вже потім я зрозумів, чому все так вийшло. Бо з моєю коханою їздили ми на Новий рік до Москви, до моїх колег - вірменських євреїв “мечепуха ще та”. Багато моїх друзів - євреї, як з Європи, так і з Подолу і не лише. В гості ходили до нас з єврейської громади, переказували, що сподобався. Кохана бачила і рідня теж не спала.
Все це я до того, що навіть тим, хто щиро обслуговує Віктора Андрійовича, важко повірити в те, про що він говорить. З однієї причини: діла і поведінка – Президента свідчать про інше. Не вийшов вчора у гаранта маніфест до народу, подумав, коли спробував салат, який теж був недосоленим. Та й з ковбаскою я продешевив, треба було шинки доброї взяти...
Зітхнулося - невдячна це справа самому готувати “Олів`є”, краще частуватися в близьких знайомих та сусідок, що добре готують. Але вони не часто кличуть, справи, бізнес, життя...
А їсти хочеться завжди... І не лише...
Публiкацiї за темою «Думка українця»:
