Актуально
26381 перегляд
|
Два “видатних” радянських господарника - голова колгоспу і завгар ведуть свої країни у міцні обійми “русского міра” |
Є такий літературний і кінематографічний жанр фантастики – альтернативне майбутнє. Як у фільмі «Термінатор»: щось пішло не так, і утворилася така «гілка майбутнього», у якій роботи винищують людей.
Звісно, таку негарну гілку потрібно відсікти – бодай ціною життя (чи то існування) симпатичного робота.
Сьогодні Україні, щоб побачити своє альтернативне майбутнє, не потрібно дивитися фільмів і читати Пола Андерсона чи Василя Аксьонова. Достатньо подивитися випуск теленовин з Білорусі. І наше альтернативне майбутнє постає як на долоні.
Адже там якраз дійшов апогею той сценарій, у який має всі шанси бути втягнутою Україна. Очільники нинішньої української влади явно вбачають у його реалізації можливість отримання повного контролю над країною та її суспільством. На манер «бацьки» Лукашенка.
Ось складники цього сценарію:
- побудова жорсткої адміністративної президентської вертикалі з акцентом на силові структури;
- придушення будь-якої опозиції, ув’язнення непокірних. Повна байдужість до всіх сигналів з Європи з цього приводу;
- перехід до державного капіталізму з повним контролем влади над економікою;
- фіскальний пресинг підприємців, встановлення тотального контролю над бізнесом;
- повний контроль над інформаційним простором;
- вступ до пострадянських структур – Митного союзу, Єдиного економічного простору;
- здача ГТС Росії;
- повна русифікація, відмова від національної мови та культури;
- ізоляція чи напівізоляція від Заходу.
Погодьтеся, нинішня влада стрімко рухається в напрямі реалізації цього сценарію, який уже отримав у політологів та в ЗМІ назву «білорусизація».
Схоже, нашій владній верхівці дуже подобалася Білорусія. Адже там начебто така дорога серцю Януковича й Азарова «стабільність».
Тепер у нас перед очима те, до чого призводить повна «білорусизація». Себто те, до чого семимильними кроками прямує Україна. Стабільність рушиться, країна стрімко втрачає економічний суверенітет:
- Обвальна миттєва девальвація національної валюти (56%!), курс якої неможливо утримувати за браку економічних умов. А ще 17 березня голова нацбанку Петро Прокопович присягався, що доки він обіймає цю посаду, девальвації не буде. Сидить і далі «білоруський Стельмах» у кріслі… Вкладники білоруських банків втрачають не багато не мало мільярд доларів (!). Проблеми з валютою у країні виникли через дії самої влади Білорусі. Напередодні президентських виборів у грудні 2010 були підвищені зарплати у бюджетній сфері. Уже тоді білоруський рубль похитнувся. Ще до виборів люди почали скуповувати стабільніші долари і євро. У результаті за 2010 рік золотовалютні резерви Білорусі зменшилися на 622 млн. дол. (11%). За перші два місяці 2011 року білоруси купили ще майже 1 млрд. дол., у березні – 500 млн. дол. Нацбанк Білорусі 22 березня 2011 року перестав продавати банкам долари для подальшого перепродажу населенню. Такими методами влада країни сподівалася врегулювати ситуацію з нестачею доларів і євро, але наслідком цього стала ще більша валютна паніка.
- Дефіцит іноземної валюти, відновлення її тіньового обмінного ринку, паніка населення, яке скуповує валюту й товари першого (і не першого) вжитку, черги. У багатьох населених пунктах білоруси «змітали з полиць» продукти тривалого зберігання — крупи, макарони, сіль. Окрім того, білоруські громадяни, прагнучи врятувати свої заощадження від девальвації, почали розкуповувати побутову техніку, переоцінка якої проводиться чи не щодня. Серед найбільш затребуваних позицій — холодильники, пральні машини, телевізори, мікрохвильові печі, пилососи.
- Кілометрові черги за бензином. Він стрімко дорожчає – спасибі «російському старшому брату»: підвищив експортне мито на бензин.
- Відмова ЄБРР у стабілізаційному кредиті: мовляв, замість грошей проводьте "демократичні й ринкові реформи". Більше того, ЄБРР заявив, що не фінансуватиме раніше заплановані проекти в державному енергетичному секторі, у тому числі щодо поновлюваних джерел енергії і у сфері транспортної інфраструктури. При цьому ЄБРР надалі підтримуватиме тільки підприємства приватного сектора й має намір розширити програми фінансування приватного бізнесу.
- Стабілізаційний кредит надають росіяни, точніше, ЄврАзЕС, але на яких умовах? Віце-прем`єр, міністр фінансів РФ Олексій Кудрін спокійно, на правах господаря становища, повідомив, що Білорусь відповідно до умов кредитної програми ЄврАзЕС, у найближчі три роки має приватизувати активи на 7,5 мільярда доларів. "Ми погодили, що обсяг приватизації буде не менший як 2,5 мільярда доларів щорічно, тобто сумарно в результаті програми 7,5 мільярда доларів приватизаційних активів має бути представлено".
Росія давно виявляла бажання купити Мозирський НПЗ в Білорусі, збирається приватизувати і Белтрансгаз. І ще дещо – усього на суму 3 мільярди доларів. Звісно, не за дорого.
Окрім того, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв заявив про готовність його країни брати участь у приватизації білоруських підприємств. "Казахстан готовий брати участь у програмах приватизації в Білорусі. Нас цікавить машинобудування, нафтохімічний комплекс, сільське господарство".
Як кажуть самі білоруські оглядачі, після здачі цих стратегічних підприємств у Білорусі залишиться остання курка, що несе золоті яйця, — Білоруська калійна компанія. Усе решта — дрібниці.
Російська мова, російські підприємства, російська ГТС – і де залишається суверенна Білорусь?
І де залишиться суверенна Україна, якщо її «білорусизація» дійде до логічного кінця?
Публiкацiї за темою «Державність»:
