Актуально
12587 переглядів
|
У залі парламенту, березень 2009. Фото УНІАН |
Про цю сумну подію повідомила прес-служба “Нашої самооборони”
"Від нас пішла прекрасна і щира людина, великий патріот, який усе своє життя вірно служив українській ідеї, зробив значний внесок у розбудову журналістики у нашій країні, усіма силами сприяв здобуттю незалежності України та розбудові української держави.
Світла пам'ять про Івана Васильовича назавжди залишиться в наших серцях.
Висловлюємо свої щирі співчуття дружині Валентині Корніївні, дітям Наталії, Ірині та Василю, онукам, рідним та близьким померлого".
Біографічна довідка
Народився 23 січня 1931 року в селі Стольне Менського району Чернігівської області.
Освіта — вища. 1957 року закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка, за фахом — журналіст.
Трудова діяльність. У 1949-1951 роках працював у редакції газети «Шлях перемоги», м. Березна Чернігівської області — на посадах інструктора, літредактора, секретаря. В 1951 році — літпрацівник у видавництві «Молодь», м. Київ. У 1952-1953 роках — редактор РАТАУ, м. Київ. У 1956-1960 роках — літпрацівник у газеті «Червоний прапор», м. Рівне. З 1960-го по 1965 рік працював кореспондентом РАТАУ у Волинській області. В 1965-1971 роках — заступник редактора, редактор газети «Радянська Волинь», м. Луцьк. З 1971-го по 1973 рік обіймав посаду редактора газети «Зоря Полтавщини», м. Полтава. В 1973-2002 роках працював редактором, головним редактором в газеті «Сільські вісті», м. Київ.
Народний депутат України IV (2002-2006 р.р.) та V (2006-2007 р.р.) скликань, обирався за списком Соціалістичної партії України. З 2007 року — народний депутат України VI скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона».
Член Спілки письменників України (з 1984 р.). Заслужений журналіст України. Лауреат журналістських премій «Незалежність» і «Журналістська честь». Автор збірок оповідань «Таємниця» (1982 р.) та «Колодязь коло моєї хати» (1984 р.), перекладу книги «Тріумф і трагедія» Д. Волкогонова.
Нагороджений орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», Почесною грамотою Президії ВР УРСР, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2005 р.). Герой України (2006 р.). Позаштатний радник Голови ВР України (1998 р.).
Родина. Був одружений, мав сина, двох дочок та чотирьох онуків.
Більше новин за темою «Втрата»:
