Актуально
5681 перегляд
 |
Солодкого життя не буде. Натомість обіцяють дефіцит і високі ціни |
Про це повідомив сьогодні голова наглядової ради ВАТ "Цукровий союз "Укррос" Сергій Федоренко на прес-конференції.
Він пояснив, що в 2009-2010 маркетинговому році дефіцит цукру на внутрішньому ринку України складе 250-400 тис. т.
Він зазначив, що в результаті непродуманої політики держави посівні площі під цукровий буряк в 2008 р. скоротилися в два рази в порівнянні з 2006 р., внаслідок чого валовий збір цукрового буряка в 2009 р. зменшився також в два рази, до 10 млн т. У зв'язку з цим прогноз виробництва цукру в 2009-2010 МР визначений в 1,3 млн т при внутрішньому споживанні 1,7 млн т. на рік. "Мінекономіки весь час говорить про якісь перехідні запаси в 400 тис. т цукру. Але де вони, ці запаси? Їх немає", - підкреслив він.
Федоренко зазначив, що частина цукру для заповнення дефіциту можна завезти з Білорусі. "Але це не будуть великі обсяги, тому що якщо завозити його по 550-600 дол./т., тут він буде в опті по 6500-7000 грн/т. Але білорусам вигідніше везти свій цукор в Російську Федерацію, де теж є його дефіцит і де ціна ще вища, 1000 дол./т", - сказав він. Він уточнив, що при оптовій ціні 6500-7000 грн/т роздрібна ціна цукру складе 8500-9000 грн/т.
На думку Федоренка, виходом з ситуації є встановлення урядом додаткової квоти на ввезення 250 тис. т цукру-сирцю за пільговим митом в 2%.
За даними Мінагрополітики України, станом на 25 листопада в Україні було перероблено 8,37 млн т цукрового буряка і виготовлено 1,154 млн т цукру.
Від “Аратти”: у нас вже стало традицією списувати всі огріхи на державу.
Загальновідомо, що виробництво цукру - це сфера приватної ініціативи та підприємництва. Також загальновідомо, що в Україні виробники продуктів харчування мають від держави такі преференції, яким може позаздрити підприємець будь-якої європейської країни.
Звичайно, що попри це - існують і об'єктивні проблеми, які суттєво впливають на ціноутворення. Зокрема - російська монополія на ринку паливно-мастильних матеріалів. І це дійсно проблема, яка дісталася нам усім у спадок від бездарної політики дерибану Леоніда Кучми, який подарував у брудненькі руки практично всі нафтопереробні потужності.
Проте, найбільшою вадою, очевидно, є споживацька психологія вітчизняного бізнесу, який абсолютно не прагне збільшувати свої статки за рахунок високопродуктивного господарювання та задоволення попиту на продукцію, яку виробляє. Другою вадою - є патологічна жога халяви, тобто вирішення проблем свого приватного бізнесу за рахунок платників податків.
Саме тому, а не із інших причин вітчизняний ринок перідично калатають цінові війни та навали дефіцитів. При чому, абсоютно не характерних для ринкової економіки, бо в тих умовах - будь-який дефіцит є лише стимулом для бурхливого сплеску ділової активності. Українські ж реалії лише свідчать про потворну модель комуністичної кримінально-розподільчої системи.
Більше новин за темою «Економіка»:
